АГРОЕКОЛОГІЯ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Abstract

Низькі продуктивність і стабільність сільськогосподарського виробництва в колишньому СРСР, у тім числі й в Україні, були зумовлені недооцінкою, а нерідко і повним ігноруванням законів розвитку природи і суспільства. Наслідком цього стали деградація і руйнування природних ландшафтів, зростання водної і вітрової ерозії ґрунтів, погіршення водного режиму річок і територій в цілому, забруднення їх та навколишнього середовища антропогенними компонентами. Нині глобальна екологічна криза більш загрозлива, ніж навіть ядерна війна. Соціалістичне мислення, яке визначалося гаслами, привело до нераціонального, споживацького використання природних ресурсів України. Аварія на Чорнобильській АЕС поставила під загрозу життя людей не тільки в нашій країні. З майже 700 адміністративних районів України лише 12 мають доаварійний радіаційний фон і все це накоїв «радянський мирний атом». Таке гасло прикрашало Чорнобильську АЕС, і воно має стати засторогою для всіх нас, хто живе на цій багатостраждальній землі. Ситуація, що склалася, потребує нового мислення і стратегії природокористування, яка ґрунтується на злагоді з природою і суспільством, здатна задовольнити матеріальні потреби людей і не підриватиме умови розширеного відтворення виробництва в майбутньому. Сільське господарство, як ні одна з інших галузей виробництва, тісно пов’язане з інтенсивним використанням основних природних ресурсів — землі, повітря і води. Науково-технічний прогрес у сільському господарстві нині досяг такого рівня, коли кожен фахівецьаграрій має володіти не лише сукупністю спеціальних сільськогосподарських і фітобіологічних знань, а й мати високий рівень екологічної освіти. Без цього неможливо раціонально використовувати природні ресурси на селі й успішно вирішувати проблеми охорони довкілля. Від екологічних знань усього населення, й особливо, спеціалістів сільського господарства залежать захист і збереження навколишнього середовища від деградації природних ландшафтних систем та прямого забруднення, зниження ресурсо-, матеріало- та енергоємності сільськогосподарського виробництва, впровадження маловідходних технологічних систем і процесів, мінімізація втрат сільськогосподарської продукції, впровадження природодоцільних систем ведення землеробства, тваринництва, оптимізація ландшафтів сільськогосподарських районів, виробництво екологічно чистої продукції та ін. Методологічно важливо надати екологічне спрямування сільськогосподарським технологіям з урахуванням напрямів науково-технічного прогресу, особливостей спеціалізації і концентрації за природно-господарськими зонами. Концепція природодоцільності має бути закладена у виробничі системи, а при оцінці продуктивності слід враховувати співвідношення виробленої продукції й об’ємів використаних ресурсів та отриманих відходів. Вимоги раціонального природокористування треба враховувати на всіх підсистемах сучасного агропромислового комплексу (сфера виготовлення засобів виробництва для сільського господарства, сфера його матеріально-технічного обслуговування, власне сільськогосподарське виробництво, заготівля, зберігання, первинна переробка і реалізація сільськогосподарської продукції). На озброєнні сучасного сільськогосподарського виробництва є методи і засоби, які успішно застосовуються в практиці природоохоронної роботи. Однак потрібно посилити контроль за станом раціонального використання природних ресурсів з метою запобігання подальшому забрудненню, деградації та виснаженню ґрунтів, водних екосистем, атмосфери. Це сприятиме поліпшенню умов довкілля для людей, тварин і рослин. Дуже важливо не переступити поріг самозахисту природи, за межами якого починаються неконтрольовані деградаційні процеси. Вивчення програмних курсів «Основи сільськогосподарської екології» та «Агроекологія» дасть майбутнім спеціалістам АПК повний обсяг екологічних знань загального і сільськогосподарського спрямування, ознайомить із науковими принципами раціонального беззбиткового і відновного природокористування у сфері сільськогосподарського виробництва. Крім того, сьогодні потрібна принципово нова система усієї освіти, яка була б пройнята ідеями теорії систем і оптимізації. Тільки за такого підходу можна збагнути систему зв’язків: організм — середовище, суспільство — природа тощо. У кінцевому підсумку це забезпечить розвиток екологічної свідомості, культури виробничої діяльності та гармонійної єдності людини і природи. У нинішніх умовах України кожен член суспільства має розуміти, що шкода від забруднення та плюндрування наших лісів, боліт, луків, ланів, яка набула особливо інтенсивного розмаху в період розбудови соціалізму, негативно впливає не лише на здоров’я населення, яке живе сьогодні, а й на генофонд сучасних і прийдешніх поколінь.