| dc.description.abstract | Удобрення сільськогосподарських культур – один з найважливіших факторів підвищення врожайності та
поліпшення якості продукції. На практиці використовують багато видів органічних (гній ВРХ, торфогнойові
компости і ін.) добрив. Однак, в умовах реформування аграрного сектору економіки, переходу його на ринкові
відносини, економічної та фінансової нестабільності, гостро постало питання заощадження засобів виробництва
та енергії в цілому. У зв’язку з цим, на думку багатьох вчених та практиків, особливої уваги заслуговує пошук
альтернативних джерел удобрення сільськогосподарських культур, наприклад – пожнивних решток, соломи,
сидератів, біостимуляторів росту і розвитку та ін.
Відомо, що основним показником родючості ґрунту, є вміст у ньому гумусу. За досить об’єктивними
даними, за останні 100-120 років, ґрунти України втратили 22 – 24,6 % гумусу [5]. Якщо в 1992 році, у ґрунтах
Вінницької області, вміст гумусу становив 2,8 %, то в 1996 – 2,67 %. Однією з причин є різке зменшення
внесення органічних (1992 р. – 6,5 т/га, 1996 – 4,0 т/га) та мінеральних добрив (1992 р. – 86 ц/га, 1992 р. – 46
ц/га) | uk_UA |
