Вплив удобрення на біологічну врожайність цукрового буряку в умовах дослідного поля ВНАУ

Abstract

Удобрення сільськогосподарських культур – один з найважливіших факторів підвищення врожайності та поліпшення якості продукції. На практиці використовують багато видів органічних (гній ВРХ, торфогнойові компости і ін.) добрив. Однак, в умовах реформування аграрного сектору економіки, переходу його на ринкові відносини, економічної та фінансової нестабільності, гостро постало питання заощадження засобів виробництва та енергії в цілому. У зв’язку з цим, на думку багатьох вчених та практиків, особливої уваги заслуговує пошук альтернативних джерел удобрення сільськогосподарських культур, наприклад – пожнивних решток, соломи, сидератів, біостимуляторів росту і розвитку та ін. Відомо, що основним показником родючості ґрунту, є вміст у ньому гумусу. За досить об’єктивними даними, за останні 100-120 років, ґрунти України втратили 22 – 24,6 % гумусу [5]. Якщо в 1992 році, у ґрунтах Вінницької області, вміст гумусу становив 2,8 %, то в 1996 – 2,67 %. Однією з причин є різке зменшення внесення органічних (1992 р. – 6,5 т/га, 1996 – 4,0 т/га) та мінеральних добрив (1992 р. – 86 ц/га, 1992 р. – 46 ц/га)