ЗАБУР’ЯНЕНІСТЬ ПОСІВІВ ЖИТА ОЗИМОГО ЗАЛЕЖНО ВІД СПОСОБІВ ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО ОРГАНІЧНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА
Date
2020-01-01Author
Кравчук, М. М.
Кропивницький, Р. Б.
Клименко, Т. В.
Ярмолович, О. О.
Кропивницький, В. Б.
Metadata
Show full item recordAbstract
Житу озимому, як і іншим культурам суцільного посіву, що ефективно пригнічують бур’яни, у
органічному землеробстві належить особлива роль. Ця культура чутлива до конкуренції бур’янів лише
на ранніх стадіях розвитку, а, починаючи з фази виходу у трубку, виступає важливим фактором
протидії бур’яновій інвазії на полі. Завданням наших досліджень було вивчення ступеню
забур’яненості посівів жита озимого, яке вирощувалося без застосування добрив і засобів захисту
рослин, залежно від способів основного обробітку ґрунту в сівозміні. На основі 3річних спостережень
було встановлено, що за тривалого застосування безполицевих способів основного обробітку,
забур’яненість посівів у фазі сходів жита озимого суттєво зросла – на 55,1 % за звичайного і на 36,7%
за мілкого безполицевого розпушування порівняно з полицевим обробітком. При цьому, повітряно
суха маса сегеталів переважала показник на контролі, відповідно, на 27,7 і 43,0 %. На період збирання
культури за плоскорізного розпушування кількість бур’янів на 46 %, а за мілкого безполицевого – на
30,2 % була вищою, ніж на полицевому. Найбільша забур’яненість посівів за роки спостережень
зафіксована за постійного обробітку ґрунту плоскорізом на глибину 18–20 см. Аналіз групового складу
виявив суттєве переважання зимуючих і озимих бур’янів над іншими групами незалежно від способу
основного обробітку, хоча й простежується тенденція до збільшення частки ярих пізніх і
кореневищних бур’янів за плоскорізного обробітку.
Жито озиме успішно конкурувало у агрофітоценозах з сегетальною рослинністю. Фітосанітарне
обстеження полів перед проведенням зернозбиральних робіт не зафіксувало пригнічення культури. На
кращих агрофонах, які сформувалися за тривалого застосування звичайного і мілкого безполицевих
способів основного обробітку, урожайність була вищою за контроль на 1,7 і 3,9 ц/га або 9,3 і 21,2 %,
відповідно.
Перспективи подальших досліджень пов’язані з уточненням моделей продуктивності жита
озимого, що вирощується у системі традиційного та органічного землеробства.